На початку 1950-х років розмір дерев’яних ящиків, які використовуються для пакування лікеру Maotai, змінився з 5 пляшок на ящик до 30 пляшок на ящик, а потім до 25 пляшок на ящик у квадратній дерев’яній коробці. У травні 1955 року лікер Maotai для експорту був упакований в ящики по 30 пляшок, тоді як внутрішній продаж продовжувався з 25 пляшок на ящик, пізніше змінений на 20 пляшок на ящик. Солома та рисове лушпиння використовувалися як наповнювач між дном ящика та пляшками, щоб запобігти здавлюванню, роздавлюванню, ударам і зіткненням під час транспортування.
На початку 1960-х років, щоб відповідати міжнародній практиці пакування, кожен ящик було замінено з 20 пляшок на 24 пляшки, а кінці дерев’яних ящиків були посилені 10-мм листовим металом.
У 1973 році солом'яний наповнювач було припинено для пакування алкогольних напоїв Maotai. Зовнішню дерев’яну коробку замінили на картонну коробку, а внутрішню упаковку замість пляшок, обгорнутих папером-, замінили на кольорові коробки. Наповнювач в ящику було замінено з соломи та рисового лушпиння на гофрокартон, а кількість пляшок на ящик було зменшено до 12. Причини переходу з дерев’яних ящиків на картонні коробки включали більш естетичний дизайн упаковки, зменшену транспортну вагу та економію деревини.
